субота, 25 березня 2017 р.

Думки в дощ.

Дощ.
Немов сльози.
Покриває обличчя землі.
Осінь.
Хустинкою жовтих листочків
Їх витирає.
Юність. 
Мою сивина покриває. 
Старість.
Далеко ще, Але вже шкутильгає. 
Вітер. 
На озері човен гойдає. 
Думки. 
Мої десь по хмаринках  блукають.
Все безупинно весну шукають. 
Вечір Настав – свічки запалають. 
Й все знову стане затишним.
 Ніщо не може засмутити Серце романтика. 

P.S.Щоб не шукати весну, Вона повинна жити в наших серцях. А дощ лише змиває бруд із землі. Як душ змиває її з нашого тіла.
                 Дмитро Дідківський
                  22.09.2008 рік.

Немає коментарів:

Дописати коментар